Навчання техніки читання в загальноосвітній школі: зміст та цілі процесу

Навчання читання починається з формування техніки читання, вміння озвучувати графічний текст, тому що і читання, і письмова мова оперують графічними знаками.

Формування техніки читання зв’язується з оволодінням алфавітом і правилами читання. Закономірності буквено-звукових відповідностей засвоюються учнями у міру ознайомлення з відповідною лексикою: кожне правило має ілюструватися достатньою кількістю прикладів. Осмислені одиниці засвоюються легше, ніж неосмислені. Читати треба на кожному занятті. Мета – прийти до зрілого читання про себе, коли вся увага направлена ​​на зміст, а не на мовну форму; послівну розшифровку тексту не можна назвати читанням.

У цьому контексті варто згадати рівні рецепції:

- сприйняття зорового образу слів;

- розпізнавання лексичних та граматичних значень (розпізнається лише те, чому є аналог в пам’яті);

- осмислення (розуміння) цілого висловлювання, встановлення предикативних відносин.

Для створення міцних акустичних образів впізнаваних зорових сигналів використовується головним чином читання вголос („гучне читання”): вміння озвучувати склади, слова, словосполучення, речення і мікротексти (3-4 речення). Спочатку читає вчитель, а учень імітує. Але читання вголос може гальмувати становлення навичок швидкого читання про себе („тихе читання”). Виходячи з цього, вже на початковому етапі практикується читання текстів про себе. Спочатку читання вголос замінюється шепотінням, а потім йде вже просто сприйняття тексту очима, про себе, але внутрішня мова завжди супроводжує читання.

У міру становлення техніки читання читання вголос поступається за обсягом „тихому”. При сформованих технічних навичках, читання вголос може бути використано лише для контролю вимови і вдосконалення техніки читання.

В основі формування техніки читання лежать наступні операції:

- співвіднесення зорового / графічного образу мовної одиниці з її слухомовленнєвою реалізацією;

- співвіднесення слухомовленнєвих образів мовних одиниць з їх значенням.

Мовною одиницею може бути і слово, і синтагма, і абзац. Я. М. Колкер виділяє три основних компоненти техніки читання:

A. Зоровий образ мовної одиниці.

B. Мовноруховий образ мовної одиниці.

C. Значення.

Асоціації А–В відносяться до навичок першої групи. Асоціації В–С – до навичок другої групи.

Коли техніка читання недостатньо сформована, то всі три компоненти читання послідовно задіюються в процесі читання. Навіть при читанні тексту про себе погано читаючі люди, як правило, ворушать губами, промовляючи прочитане. Без промовляння у них не настає стадія розуміння.

Завдання вчителя при формуванні техніки читання полягають у тому, щоб:

- якомога швидше минути цю проміжну стадію промовляння і встановити пряму відповідність між графічним чином мовної одиниці та її значенням;

- послідовно збільшувати одиницю тексту, що сприймається і довести її як мінімум до синтагми вже до кінця першого року навчання;

- сформувати нормативне читання з дотриманням прийнятного темпу, норм наголосу, паузації та інтонування.

Залежно від етапу навчання, від індивідуальних особливостей учнів і реальних умов навчання може змінюватися процентне співвідношення читання вголос і про себе на уроці та вдома. Проте вважається, що дане процентне співвідношення різних форм читання є найбільш оптимальним.

Для формування техніки читання використовуються наступні вправи:

1) озвучування слів, складів, речень;

2) читання вголос речень;

3) читання речень з поступово зростаючою кількістю компонентів, їх повторення, не дивлячись у текст.